«Се один із тих наших літературних діячів, котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не витрутило пера з руки, та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові», — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського. До цього ряду загублених талантів, поруч Манжури, Микола Зеров залучив Свидницького, цієї, за висловом Сергія Єфремова, «пропащої сили», підкреслюючи, що був Свидницький невдаха з невдах, претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя. Видання - "Дніпрова хвиля", Мюнхен, 1968 р. ЗМІСТ: 5............................Василь Мова (вступна стаття Юрія Шевельова) 39..........................Старе гніздо й молоді птахи 241........................Малюнки з натури 251........................Поезії 347........................Листи і твори, приписувані В.Мові 381........................Зміст
1
Форматов
Русский
Язык
По жанру и категории